1. Словник української мови Грінченка

лавка

Лавка, -ки

ж.

1) ум. отъ лава.

2) Доска въ ткацкомъ станкѣ, на которой сидить ткачиха. Конст. у.

3) Ткацкій снарядъ для вязанія начиння, то-же, что и стілець (см.) Конст. у.

4) Одинъ изъ двухъ гладкихъ продолговатыхъ кусочковъ дерева, находящихся внутри лавчастого замка (см. лавчастий замок), посредствомъ которыхъ происходить замыканіе. Шух. І. 9.

5) мн. лавки. Длинный рубанокъ. Шух. І. 87, 249.

6) Лавка (торговая), — заимств. изъ великорусскаго. Міщане, що лавки в місті тримали, а тепер чи й лавки у хаті є (т. е. обѣднѣли). Ном. № 10562.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лавка — ла́вка 1 іменник жіночого роду для сидіння * Але: дві, три, чотири ла́вки ла́вка 2 іменник жіночого роду крамниця * Але: дві, три, чотири ла́вки діал. Орфографічний словник української мови
  2. лавка — див. лава Словник синонімів Вусика
  3. лавка — I -и, ж. Те саме, що лава I. II -и, ж., діал. Крамниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лавка — 1. крамниця, див. магазин, склеп 2. це ослон, див. парта, скамниця Словник чужослів Павло Штепа
  5. лавка — ЛА́ВКА¹, и, ж. Те саме, що ла́ва¹. Старший брат сів на лавці, а усі інші [діти] у рядочок коло його (Марко Вовчок); – Ну, розказуйте, – тихо кинула вона, дивлячись кудись на лавку, що сіріла понад стіною своїм драним білим ряденцем (В. Словник української мови у 20 томах
  6. лавка — ла́вка парта (ст): Юсько-мовознавець – це мій приятель, ще з шкільної лавки. Опісля він студіював філософію. Не скінчив, закохався. Вона впала йому в око через те, що кидала гордим поглядом поза плечі (Селепко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. лавка — Біда Савці і на печі і на лавці. На печі загарячо, а на лавці б'ють. Був на лаві і під лавою. Був в пошані і в погорді, зазнав щастя й лиха. Вони свою славу кинули під лаву. Про чесних- й поважних людей, що попилися, аж пепадали. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. лавка — (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  9. лавка — знахо́дити / знайти́ соки́ру (соки́рку) під (за) ла́вкою, ірон. Відкривати для себе те, що для інших (для більшості людей) давно відоме. — Знайшли? — скептично глянув на дітей бакенщик.— Сокиру під лавкою! Та про цей будинок я вже стільки років знаю!... Фразеологічний словник української мови
  10. лавка — I. ЛА́ВА (пристрій для сидіння, закріплений на стояках), ЛА́ВКА, ЛА́ВИЦЯ діал.; ОСЛІ́Н, СКАМНИ́ЦЯ діал. (переносний кімнатний пристрій для сидіння). Крім стола, в кімнаті був невеликий ослін, на якому сидів комбат, і дві довгі лави вздовж стін (Л. Словник синонімів української мови
  11. лавка — ЛА́ВКА¹, и, ж. Те саме, що ла́ва¹ Старший брат сів на лавці, а усі інші [діти] у рядочок коло його (Вовчок, І, 1955, 298); Біля зупинки посиділа [Тамара] на лавці і, не дочекавшись трамваю, вирішила пройтись (Хижняк, Тамара, 1959, 270)... Словник української мови в 11 томах