1. Словник української мови Грінченка

стілець

Стілець, -льця

м.

1) Стулъ. з стільця зіпхнути. Спихнуть со службы. Ном. № 959. на дво́х стільцях сиді́ти. Двоедушничать. Ном. № 964.

2) Деревянные брусья, на которыхъ вѣтряная мельница стоитъ и поворачивается.

3) Ткацкій снарядъ для вязанія начиння, тоже, что и лавка 3. Двѣ раздвигающіяся на перепонці ножки, на каждой изъ нихъ вверху горизонтальная по́душка (шпуга), концы противоположныхъ подушо́к соединены шо́хтами, посрединѣ на подушках, параллельно шохтам лежитъ шкво́рень, проходящій сквозь двѣ кобилки, — трехугольныя дощечки, стоящія ребромъ и опирающіяся на шохти. Конст. у. Б. Г.

4) Родъ подставки изъ лежащаго на плоту бревна подъ рулевое весло, которое вращается на шипѣ, вдѣланномъ въ этотъ стілець. см. керма. Шух. І. 181.

5) Мѣсто, на которое спускаются гуцульскими древорубами съ горъ срубленныя деревья и съ котораго ихъ свозятъ; столець вымощенъ бревнами, чтобы летящія съ горъ деревья не вбивались въ землю. Шух. І. 178, 179. ум. стільчик.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стілець — стіле́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. стілець — г. крісло, (без стінки) ослін, (прв. з гвинтом) дзиґлик; стільчик. Словник синонімів Караванського
  3. стілець — див. аналой Словник синонімів Вусика
  4. стілець — [с'т'ілец'] -л'ц'а, ор. -л'цем, м. (на) -л'ц'і, р. мн. -л'ц'іў Орфоепічний словник української мови
  5. стілець — СТІЛЕ́ЦЬ, льця́, ч. 1. Вид меблів у вигляді короткої лави, перев. із спинкою, для сидіння однієї людини. Попід стінами стояли рядками дубові стільці з високими спинками (І. Словник української мови у 20 томах
  6. стілець — -льця, ч. 1》 Вид меблів у вигляді короткої лави, перев. зі спинкою, для сидіння однієї людини. Плетений стілець. Віденський стілець. || перен., розм. Посада, службове місце. Електричний стілець іст. — знаряддя страти в США. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. стілець — не зна́ти, на яки́й стіле́ць сі́сти. Бути нерішучим, розгубленим, відчувати сором. Харкевич був певен: Рудь через те й не знає, на який стілець сісти, що вважає себе неправим, але не має мужності визнати цього (С. Голованівський). Фразеологічний словник української мови
  8. стілець — СТІЛЕ́ЦЬ (вид меблів у формі короткої лави зі спинкою для сидіння однієї людини); ДЗИ́ҐЛИК (звичайно на трьох ніжках і з гвинтом); ТАБУРЕТ, ТАБУРЕТКА (з квадратним сидінням без спинки). Попід стінами стояли рядками дубові стільці з високими спинками (І. Словник синонімів української мови
  9. стілець — Стіле́ць, -льця́, -льце́ві, на -льці́; стільці́, -ці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. стілець — СТІЛЕ́ЦЬ, льця́, ч. 1. Вид меблів у вигляді короткої лави, перев. із спинкою, для сидіння однієї людини. Попід стінами стояли рядками дубові стільці з високими спинками (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  11. стілець — 1. Середня частина п'єдесталу, цоколя. 2. Те саме, що і стояк. 3. Род меблі із спинкою, призначений для сидіння людини. Архітектура і монументальне мистецтво