стілець

Значення в інших словниках

1. стілець — стіле́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. стілець — г. крісло, (без стінки) ослін, (прв. з гвинтом) дзиґлик; стільчик. Словник синонімів Караванського
3. стілець — див. аналой Словник синонімів Вусика
4. стілець — [с'т'ілец'] -л'ц'а, ор. -л'цем, м. (на) -л'ц'і, р. мн. -л'ц'іў Орфоепічний словник української мови
5. стілець — СТІЛЕ́ЦЬ, льця́, ч. 1. Вид меблів у вигляді короткої лави, перев. із спинкою, для сидіння однієї людини. Попід стінами стояли рядками дубові стільці з високими спинками (І. Словник української мови у 20 томах
6. стілець — -льця, ч. 1》 Вид меблів у вигляді короткої лави, перев. зі спинкою, для сидіння однієї людини. Плетений стілець. Віденський стілець. || перен., розм. Посада, службове місце. Електричний стілець іст. — знаряддя страти в США. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. стілець — не зна́ти, на яки́й стіле́ць сі́сти. Бути нерішучим, розгубленим, відчувати сором. Харкевич був певен: Рудь через те й не знає, на який стілець сісти, що вважає себе неправим, але не має мужності визнати цього (С. Голованівський). Фразеологічний словник української мови
8. стілець — Стіле́ць, -льця́, -льце́ві, на -льці́; стільці́, -ці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. стілець — СТІЛЕ́ЦЬ, льця́, ч. 1. Вид меблів у вигляді короткої лави, перев. із спинкою, для сидіння однієї людини. Попід стінами стояли рядками дубові стільці з високими спинками (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
10. стілець — 1. Середня частина п'єдесталу, цоколя. 2. Те саме, що і стояк. 3. Род меблі із спинкою, призначений для сидіння людини. Архітектура і монументальне мистецтво
11. стілець — Стілець, -льця м. 1) Стулъ. з стільця зіпхнути. Спихнуть со службы. Ном. № 959. на дво́х стільцях сиді́ти. Двоедушничать. Ном. № 964. 2) Деревянные брусья, на которыхъ вѣтряная мельница стоитъ и поворачивается. Словник української мови Грінченка