стілець

1. Середня частина п'єдесталу, цоколя.

2. Те саме, що і стояк.

3. Род меблі із спинкою, призначений для сидіння людини.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стілець — див. аналой Словник синонімів Вусика
  2. стілець — СТІЛЕ́ЦЬ (вид меблів у формі короткої лави зі спинкою для сидіння однієї людини); ДЗИ́ҐЛИК (звичайно на трьох ніжках і з гвинтом); ТАБУРЕТ, ТАБУРЕТКА (з квадратним сидінням без спинки). Попід стінами стояли рядками дубові стільці з високими спинками (І. Словник синонімів української мови
  3. стілець — СТІЛЕ́ЦЬ, льця́, ч. 1. Вид меблів у вигляді короткої лави, перев. із спинкою, для сидіння однієї людини. Попід стінами стояли рядками дубові стільці з високими спинками (І. Словник української мови у 20 томах
  4. стілець — -льця, ч. 1》 Вид меблів у вигляді короткої лави, перев. зі спинкою, для сидіння однієї людини. Плетений стілець. Віденський стілець. || перен., розм. Посада, службове місце. Електричний стілець іст. — знаряддя страти в США. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стілець — СТІЛЕ́ЦЬ, льця́, ч. 1. Вид меблів у вигляді короткої лави, перев. із спинкою, для сидіння однієї людини. Попід стінами стояли рядками дубові стільці з високими спинками (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. стілець — Стілець, -льця м. 1) Стулъ. з стільця зіпхнути. Спихнуть со службы. Ном. № 959. на дво́х стільцях сиді́ти. Двоедушничать. Ном. № 964. 2) Деревянные брусья, на которыхъ вѣтряная мельница стоитъ и поворачивается. Словник української мови Грінченка
  7. стілець — г. крісло, (без стінки) ослін, (прв. з гвинтом) дзиґлик; стільчик. Словник синонімів Караванського
  8. стілець — не зна́ти, на яки́й стіле́ць сі́сти. Бути нерішучим, розгубленим, відчувати сором. Харкевич був певен: Рудь через те й не знає, на який стілець сісти, що вважає себе неправим, але не має мужності визнати цього (С. Голованівський). Фразеологічний словник української мови
  9. стілець — Стіле́ць, -льця́, -льце́ві, на -льці́; стільці́, -ці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. стілець — стіле́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  11. стілець — [с'т'ілец'] -л'ц'а, ор. -л'цем, м. (на) -л'ц'і, р. мн. -л'ц'іў Орфоепічний словник української мови