1. Словник української мови Грінченка

лавник

Лавник, -ка

м.

1) Членъ стараго городского малорусскаго суда. К. ЦН. IV. 1.

2) Въ цеховомъ братствѣ (на Волыни): низшее должностное лицо цеха, исполняющее второстепенныя обязанности, возлагаемыя на нихъ цехмистромъ. КС. 1890. VII. 92.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лавник — ла́вник іменник чоловічого роду, істота член установи іст. Орфографічний словник української мови
  2. лавник — -а, ч., іст. В Україні за середньовіччя – член міського суду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лавник — ЛА́ВНИК, а, ч., іст. Член лави (див. ла́ва² 4). Серпанка був цехмістром, міським лавником і ктитором в церкві (А. Чайковський); – Якщо були б ви письменні й знали закони, ніякі лавники й радці не могли б вас покарати без права (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  4. лавник — ЛА́ВНИК, а, ч., іст. Член лави ( див. ла́ва² 4). — Якщо були б ви письменні й знали закони, ніякі лавники й радці не могли б вас покарати без права (Тулуб, Людолови, І, 1957, 176). Словник української мови в 11 томах