1. Орфографічний словник української мови

лавник

ла́вник

іменник чоловічого роду, істота

член установи

іст.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лавник — -а, ч., іст. В Україні за середньовіччя – член міського суду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. лавник — ЛА́ВНИК, а, ч., іст. Член лави (див. ла́ва² 4). Серпанка був цехмістром, міським лавником і ктитором в церкві (А. Чайковський); – Якщо були б ви письменні й знали закони, ніякі лавники й радці не могли б вас покарати без права (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  3. лавник — ЛА́ВНИК, а, ч., іст. Член лави ( див. ла́ва² 4). — Якщо були б ви письменні й знали закони, ніякі лавники й радці не могли б вас покарати без права (Тулуб, Людолови, І, 1957, 176). Словник української мови в 11 томах
  4. лавник — Лавник, -ка м. 1) Членъ стараго городского малорусскаго суда. К. ЦН. IV. 1. 2) Въ цеховомъ братствѣ (на Волыни): низшее должностное лицо цеха, исполняющее второстепенныя обязанности, возлагаемыя на нихъ цехмистромъ. КС. 1890. VII. 92. Словник української мови Грінченка