лавичка

Лавиця, -ці

ж.

1) = лава і. Я його кладу на полицю, а він паде на лавицю. Ном. № 13072. Въ гуцульской стаї служитъ постелью. Шух. І. 187. У гончаровъ къ ней прикрѣпленъ гончарный кругъ, на ней лежить глина, стоять жо́рна и пр. Шух. І. 260 — 262.

2) лавиця сенаторська. Сената, собраніе сената. Кати сидять на лавицях в сенаті. K. ЦН. 208.

3) Подставки для веретінника. Шух. І. 149. ум. лавичка. Усядь, брате, на лавичку, сьорбай добру наливочку. Гол. І. 209.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me