лавичка
Лавиця, -ці
ж.
1) = лава і. Я його кладу на полицю, а він паде на лавицю. Ном. № 13072. Въ гуцульской стаї служитъ постелью. Шух. І. 187. У гончаровъ къ ней прикрѣпленъ гончарный кругъ, на ней лежить глина, стоять жо́рна и пр. Шух. І. 260 — 262.
2) лавиця сенаторська. Сената, собраніе сената. Кати сидять на лавицях в сенаті. K. ЦН. 208.
3) Подставки для веретінника. Шух. І. 149. ум. лавичка. Усядь, брате, на лавичку, сьорбай добру наливочку. Гол. І. 209.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me