лава

ЛА́ВА¹, и, ж.

1. Дошка (або кілька дощечок) на стояках (іноді — прикріплена до стіни), на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь; ослін.

Гість лави не засидить, ліжка не залежить (Номис, 1864, № 11939);

Хата простора, чиста: кругом стін липові лави (Мирний, І, 1949, 330);

В саду кипіла робота — чистили алеї, пушили грядки, понівечені за зиму дощані халабудки, лави (Досв., Вибр., 1959, 368);

// Дошка, прикріплена горизонтально до стіни пасажирського вагона, пароплава тощо, на якій сидять, лежать, а також кладуть багаж; полиця.

У вагоні ще попросторішало. Звільнилась горішня лава — зайняли для Гайового (Головко, II, 1957, 439).

◊ Знахо́дити (знайти́) соки́ру під ла́вою див. соки́ра;

Ки́нути під ла́ву що — викинути що-небудь як непотрібне; занедбати, забути.

А що на вас вони скажуть? Знаю вашу славу! Поглузують, покепкують Та й кинуть під лаву (Шевч., І, 1951, 76);

Коли́ (як) покладу́ть на ла́ву — після смерті.

[Дудар:] Га? Я лежатиму? (Підводиться)" [Голос:] Мабуть, як на лаву покладуть, аж тоді (Мик., І, 1957, 28);

Лягти́ на ла́ву — померти;

Посади́ти на ла́ву підсу́дних — передати на розгляд суду;

Потра́пити (сі́сти і т. ін.) на ла́ву підсу́дних; Опини́тися на ла́ві підсу́дних — потрапити під суд.

Натрапила [Клавда] на таких шахраїв, що якби,. не зупинилась, могла б опинитися на лаві підсудних (Вільде, Сестри.., 1958, 454);

Сиді́ти (бу́ти) на ла́ві підсу́дних (обвинува́чених) — бути підсудним.

Талан мав нагоду спостерігати головних німецько-фашистських воєнних злочинців, що сиділи на лаві підсудних (Іст. укр. літ., II, 1956, 295);

*У порівн. Я сидів, наче на лаві обвинувачених (Л. Укр., III, 1952, 688).

2. Похилий стіл із прикріпленим до нього сидінням, за яким працюють учні, студенти: парта.

Шкільна лава; Студентська лава.

◊ Із (зі) шкільно́ї (студе́нтської) ла́ви:

а) з часу навчання в школі (у вузі).

Товариш із шкільної лави;

б) відразу після закінчення школи (вузу).

З шкільної лави світлим, ніжним юнаком я попав у залізні лещата фронту (Кол., На фронті.., 1959, 6);

На шкільні́й (студе́нтській) ла́ві — під час навчання в школі (у вузі).

Як гарно марилось на шкільній лаві, скільки робилося.. проектів! (Коцюб., І, 1955, 222).

ЛА́ВА², и, ж.

1. Спосіб шикування, коли люди стоять один біля одного в лінію; шеренга, ряд.

У дві лави задніпрянці З москалями стали Аж за милю — меж лавами Понесли клейноди (Шевч., І, 1951, 269);

Привели їх [рекрутів] до кам’яниці довгої-довгої, облупаної, чорної. Построїли в лаву перед кам’яницею (Мирний, І, 1949, 221);

Друзі шикуються в лави, Струмом команда пройшла (Гірник, Друзі.., 1953, 30);

// Велика кількість щільно розташованих предметів.

На нивах.., збившись стеблинами в густу лаву, подекуди стоять самотою клапті недоношеної пшениці (Вас., Вибр., 1954, 64);

// у знач. присл. ла́вою. Суцільною масою.

Понад тихим Дунаєм зеленою лавою простягся кучерявий гай вербовий (Коцюб., І, 1955, 137);

Весь натовп пішов лавою до дверей (Ю. Янов., IV, 1959, 30)

◊ Бу́ти в пе́рших ла́вах кого і без додатка — бути попереду, першим у якихось діях, бути найактивнішим серед інших.

— Зрозуміло. Хочеш бути, Романе, в перших лавах оборонців країни (Крот., Сини.., 1948, 10);

Як і на фронті, в навчанні у перших лавах буду (Воскр., Поезії, 1951, 79).

2. Бойовий лад у війську (переважно кінноті), розгорнений для атаки.

Прокотився наказ: негайно розгорнутися в бойові лави (Гончар, І, 1954, 309);

Сини сідлали коней, ясну зброю брали в руки, шикували грізні лави (Гур., Друзі.., 1959, 9);

// у знач. присл. ла́вою (ла́вами). Ладом, установленим для атаки;

// Військовий підрозділ, вишикуваний у такий спосіб для атаки.

Мов рої ті гулкі, Де і брались полки, Уставала за лавою лава (Манж., Тв., 1955, 80);

Він летів попереду кінної лави.. А за ним сила-силенна вершників (Руд., Остання шабля, 1959, 230).

◊ Змика́ти (зімкну́ти) ла́ви див. змика́ти.

3. перев. мн. Сукупність осіб, об’єднаних певними стосунками, організацією тощо.

Із наших лав прийшли вожді. Що, як і ми, зросли з нуждою (Сос., І, 1957, 466);

Нове життя формувало письменників.. Вони частково виходили з лав письменників старшого покоління, але поруч з ними весь час з’являлись нові автори (Вітч., 5, 1956, 136).

Вступа́ти (вступи́ти) до лав (в ла́ви) чого і з означ.— ставати членом якоїсь організації, об’єднання.

Михась пройшов сувору школу, та твердо йшов крізь років дим, вступив у лави комсомолу, став активістом молодим (Сос., II, 1958, 436);

Іти́ (става́ти) до лав а́рмії — іти до армії, ставати солдатом;

Прийма́ти (прийня́ти) до лав чого і з означ. — робити когось членом певної організації, об’єднання.

Сашко написав так: ".. Прошу прийняти мене до лав комсомолу" (Жур., Даша, 1961, 35).

4. У феодальній Польщі й на Україні до середини XIX ст.— колегія суддів, що розглядала кримінальні справи.

В ряді міст, крім ради, була і друга колегія — лава, що складалася з обраних довічно міщан-лавників і відала судом у кримінальних справах (Іст. УРСР, І, 1953, 128).

ЛА́ВА³, и, ж. Вибій у шахті із суцільною системою розробки вугільного чи інших пластів корисних копалин.

Шахтареві слава, коли багато вугілля дає лава (Укр.. присл.., 1955, 344);

Тепер, при наявності комбайнів і високопродуктивних скребкових конвейєрів, середня довжина багатьох лав у Донбасі становить 150 м і більше (Гірн. пром.., 1957, 26).

ЛА́ВА⁴, и, ж.

1. Розплавлена силікатна маса, що виливається на земну поверхню під час вибуху вулкана.

З вікна видно Везувій. Увечері на вершку горять вогнем два потоки лави (Коцюб., III, 1956. 270);

Коли розплавлена магма досягає поверхні землі, вона виливається у вигляді лави (Наука.., 8, 1958, 22);

*У порівн. Й як далеко гляне око, Розливається широко Кров гаряча, мов з вулкану Лава, серед урагані! (Фр., XIII, 1954, 392).

2. кого, чого і з означ., перен. Велика кількість кого-, чого-небудь, що навально, нестримно рухається суцільною масою.

Водяна лава перевалюється через беточний водозлив відбудованої греблі (Рад. Укр., 5.V 1946, 2).