1. Українська літературна енциклопедія

ЛАВА

ЛА́ВА

• "ЛАВА"

- літ.-крит. і політ. журнал. Вид. 1920 в Одесі (рос. мовою) відділом преси губвиконкому щомісяця (вийшло два номери — у червні і липні). Фактич. ред. був В. Нарбут. "Л." мала відділи: поезії, прози, публіцистики та бібліографії. Опубл. вірші В. Нарбута ("Більшовик", "Чека" та ін.), В. Сосюри ("И снова день ушел в сухом трескучем зное..."), оповідання І. Бабеля ("На полі честі", "Дезертир", "Сімейство папаші Мереско", "Квакер"), Л. Кармена ("Гніздо"), Л. Григорова ("Злодій"), драм. сцени Г. Шенгелі ("Нечаєв"), Вміщено ряд рецензій на нові книги. Журнал активно виступав за реалістичний напрям у л-рі й мистецтві, підтримував молодих літераторів. Видання "Л". припинилося у зв'язку з матеріальними труднощами.

■ Літ.: Зленко Г. Сосюра начинается. В кн.: Одесские тетради. Одесса, 1980.

Г. Д. Зленко.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лава — (предмет для сидіння) лавка, (кімнатна) ослін. Словник синонімів Полюги
  2. лава — ла́ва 1 іменник жіночого роду ослін ла́ва 2 іменник жіночого роду шеренга ла́ва 3 іменник жіночого роду вибій ла́ва 4 іменник жіночого роду розплавлена маса Орфографічний словник української мови
  3. лава — Лавка, ослін, (у школі) парта; (людей) шерега, ряд, лінія; ВІЙ. шик, сов. строй; (у шахті) вибій; (вульканічна) див. ЛЯВА. Словник синонімів Караванського
  4. лава — I лавиця і лавиця, лавка, лавочка, лавчина, перелавка (лава для прання), ослін, ослінець, ослінчик, ослона, поміст (на річці) II див. болото Словник синонімів Вусика
  5. лава — I -и, ж. 1》 Дошка (або кілька дощечок) на стояках (іноді – прикріплена до стіни), на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь; ослін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. лава — ЛА́ВА¹, и, ж. 1. Дошка (або кілька дощечок) на стояках (іноді – прикріплена до стіни), на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь; ослін. Словник української мови у 20 томах
  7. лава — Колегія суддів, що розглядала кримінальні справи Словник застарілих та маловживаних слів
  8. лава — ла́ва (італ. lava) природний силікатний розплав глибинних мас, що виливається на поверхню з тріщин у земній корі або з кратерів вулканів. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. лава — Магма, яка витікає під час виверження вулкану на поверхню Землі; застигаючи, утворює ефузивні магматичні гірські породи (вулканічні). Універсальний словник-енциклопедія
  10. лава — ви́тягтися (ви́тягнутися) вздовж ла́ви, зневажл. Померти. — Але я колись таки спишу твою шкуру вздовж і впоперек! — У жовтих очах (Терентія) густішає злоба.— То й сам вздовж лави витягнешся! — стиснув (Яків) сухий кулак (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
  11. лава — I. ЛА́ВА (пристрій для сидіння, закріплений на стояках), ЛА́ВКА, ЛА́ВИЦЯ діал.; ОСЛІ́Н, СКАМНИ́ЦЯ діал. (переносний кімнатний пристрій для сидіння). Крім стола, в кімнаті був невеликий ослін, на якому сидів комбат, і дві довгі лави вздовж стін (Л. Словник синонімів української мови
  12. лава — Ла́ва, -ви, -ві; ла́ви, лав. Сів на ла́ву. Ла́ви на́шого робітни́цтва (а не ля́ви) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. лава — ЛА́ВА¹, и, ж. 1. Дошка (або кілька дощечок) на стояках (іноді — прикріплена до стіни), на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь; ослін. Словник української мови в 11 томах
  14. лава — лава (лавка) Розміщені вздовж стін в селянських хатах нерухомі меблі для сидіння й спання. Виконувалися у вигляді дерев'яних дощок, закріплених на товстих колодах або брусах, закопаних в долівку. Архітектура і монументальне мистецтво
  15. лава — Лава, -ви ж. 1) Неподвижная скамья въ хатѣ вдоль стѣны. Вас. 194. А ні печі, а ні лави. Ном. № 1502. Гість лави не засидить, ліжка не залежиш). Ном. № 11939. лягти на лаву. Умереть (такъ какъ покойниковь кладуть, согласно обычаю, на лаві). Словник української мови Грінченка