лепетуха —
-и, ж., розм. Та, що багато лепече; говоруха.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лепетуха —
ЛЕПЕТУ́ХА, и, ж., розм. Та, що багато лепече; базіка. Прошу ж тебе, мій миленький, до свекрухи й не веди, Бо свекруха й лепетуха, сварливая голова (П. Чубинський); Тетяна.., не помітивши там Химки Цвіркунихи, заспокоїлась.
Словник української мови у 20 томах
лепетуха —
БАЛАКУ́ХА розм. (та, хто любить багато поговорити), ГОВОРУ́ХА розм., ЛЕПЕТУ́ХА розм., ЛОПОТУ́ХА розм. рідше, ПАЩЕКУ́ХА розм., СОРО́КА розм., ЛЕПЕ́ТЯ діал.; ЦОКОТУ́ХА розм., СОКОТУ́ХА розм. рідше, ЛЯСКУ́ХА розм., ТОРОХТІ́ЙКА розм., ТАРАХКОТІ́ЛКА розм.
Словник синонімів української мови
лепетуха —
ЛЕПЕТУ́ХА, и, ж., розм. Та, що багато лепече; говоруха. Прошу ж тебе, мій миленький, до свекрухи й не веди, Бо свекруха й лепетуха, сварливая голова (Чуб., V, 1874, 535); Тетяна.., не помітивши там Химки Цвіркунихи, заспокоїлась.
Словник української мови в 11 томах