манячіти манячі́ти дієслово недоконаного виду маячити; майоріти розм., рідко Орфографічний словник української мови
Значення в інших словниках манячіти — МАНЯЧІ́ТИ див. маня́чи́ти. Словник української мови у 20 томах манячіти — ВИДНІ́ТИСЯ (бути видним, приступним зорові), ВИДНІ́ТИ, ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ВБАЧА́ТИСЯ (УБАЧА́ТИСЯ) розм.; ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, МАЛЮВА́ТИСЯ рідше, ВИРИСО́ВУВАТИСЯ, ВИКАРБО́ВУВАТИСЯ, КРАСУВА́ТИСЯ (бути виразно видним); МРІ́ТИ, МРІ́ТИСЯ, МАЯ́ЧИ́ТИ, МАЯЧІ́ТИ... Словник синонімів української мови манячіти — МАНЯЧІ́ТИ див. МАНЯ́ЧИ́ТИ. Словник української мови в 11 томах