метка —
-и, ж., розм. 1》 Нанизаний на нитку, дріт і т. ін. ряд чого-небудь (перев. риби); низка. 2》 Гурт, зграя (про собак). || перен. Багато кого-, чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
метка —
МЕ́ТКА, и, ж., розм. 1. Нанизаний на нитку, дріт і т. ін. ряд чого-небудь (переважно риби); низка. А то хто суне від Псла та з малою меткою окунів у руках? (Панас Мирний). 2. Гурт, зграя (про собак).
Словник української мови у 20 томах
метка —
ЗГРА́Я (група птахів, тварин, риб і т. ін., що тримаються разом), ТАБУ́Н, СТА́ДО, ЧЕРЕДА́, СТА́Я рідко; КОСЯ́К (перев. риб, птахів); ТІ́ЧКА, ТІЧНЯ́ розм., МЕ́ТКА розм. (перев. собак).
Словник синонімів української мови
метка —
МЕ́ТКА, и, ж., розм. 1. Нанизаний на нитку, дріт і т. ін. ряд чого-небудь (переважно риби); низка. А то хто суне від Псла та з малою меткою окунів у руках? (Мирний, IV, 1955, 207). 2. Гурт, зграя (про собак).
Словник української мови в 11 томах
метка —
Ме́тка, -ки ж. Нанизанный рядъ (рыбы, напр.). В'юнів метками продають. Богодух. у. Переносно: У старшого нема дітей, а у меншого ціла метка, аж п'ятірко. Г. Барв. 130. Завернув старий Кривинський з цілою меткою старих дочок. Мир. ХРВ. 108.
Словник української мови Грінченка