Значення в інших словниках
-
монета —
(мідна) мідяк, (срібна) срібняк; ЗБ. гроші.
Словник синонімів Караванського
-
монета —
див. гроші
Словник синонімів Вусика
-
монета —
-и, ж. 1》 Металевий грошовий знак. Пам'ятна монета — монета, що її випускають на честь історичних подій, для вшанування відомих осіб чи як раритет; має нумізматичну цінність.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
монета —
Грошина, грошинка, див. нумізмат
Словник чужослів Павло Штепа
-
монета —
МОНЕ́ТА, и, ж. 1. Металевий грошовий знак. Дмитрик побіг далі, затискуючи в руці мідяну монету (М. Коцюбинський); Він копнув носком черевика, нахилився й підняв монету в три центи (П. Колесник); * У порівн.
Словник української мови у 20 томах
-
монета —
моне́та (лат. moneta) карбований злиток металу певної форми, ваги і проби, що є узаконеним засобом обігу і платежу.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
монета —
I шматок металу визначеної маси, проби, розмірів та форми, споряджений знаком державної влади, яка гарантує вартість м. як платіжного засобу. II металеві грошові знаки, емітовані державною скарбницею; їх номінальна вартість зазвичай перевищує вартість металу, з якого їх карбують.
Універсальний словник-енциклопедія
-
монета —
бра́ти за чи́сту моне́ту. Щиро вірити, наївно вважати що-небудь за істину, правду. — Таки справді щось кава мені не смакує…— Прошу не пити, коли не подобається! — з обуренням виривалася Маруся, схоплюючися.
Фразеологічний словник української мови
-
монета —
ГРО́ШІ (металеві й паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі й продажу), ГРО́ШИКИ розм., ГРОШЕНЯ́ТА розм., КАЗНА́ розм., жарт., КОПІ́ЙКА збірн. розм., МОНЕ́ТА збірн. розм., ГРІШ збірн., розм., ГРОШВА́ збірн. фам., ФІНА́НСИ розм., жарт.
Словник синонімів української мови
-
монета —
Моне́та, -ти; -не́ти, -не́т
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
монета —
МОНЕ́ТА, и, ж. 1. Металевий грошовий знак. Дмитрик побіг далі, затискуючи в руці мідяну монету (Коцюб., І, 1955, 130); Він копнув носком черевика, нахилився й підняв монету в три центи (Кол., Терен.., 1959, 375); *У порівн.
Словник української мови в 11 томах
-
монета —
рос. монета карбований зливок металу певної форми, ваги і проби, що є узаконеним грошовим засобом обігу і платежу. Найдавнішими М., знайденими на території України, є М. грецьких міст на узбережжі Чорного моря (Ольвії, Херсонесу Таврійського й ін.
Eкономічна енциклопедія