муркати

му́ркати

дієслово недоконаного виду

Значення в інших словниках

1. муркати — див. говорити; мурчати  Словник синонімів Вусика
2. муркати — -аю, -аєш, недок. 1》 неперех. Видавати звуки "мур-мур" (про котів і т. ін.). 2》 перех. і без додатка, перен., розм. Те саме, що мурмотати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. муркати — МУ́РКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Видавати звуки “мур-мур” (про котів та деяких інших тварин). Дитині хотілось би побавитися з котом, що он під постіллю муркає... (М. Коцюбинський); А кішка була мудра. Як царівна лягла, вона скочила на постіль і муркає (А.  Словник української мови у 20 томах
4. муркати — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. муркати — МУ́РКАТИ, аю, аєш, недок. 1. неперех. Видавати звуки "мур-мур" (про котів і т. ін.). Дитині хотілось би побавитися з котом, що он під постіллю муркає… (Коцюб., І, 1955, 439); А кішка була мудра.  Словник української мови в 11 томах
6. муркати — Му́ркати, -каю, -єш, одн. в. му́ркнути, -ну, -неш гл. 1) Мурлыкать, мурлыкнуть. Кіт сидить та муркає. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. 2) Бормотать, разъ забормотать. Муркнув щось таке, що й не розбереш, та й пішов.  Словник української мови Грінченка