Орфографічний словник української мови

муркотіти

муркоті́ти

дієслово недоконаного виду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. муркотіти — див. говорити; мурчати  Словник синонімів Вусика
  2. муркотіти — див. муркотати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. муркотіти — МУРКОТІ́ТИ див. муркота́ти.  Словник української мови у 20 томах
  4. муркотіти — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
  5. муркотіти — МУРКОТІ́ТИ див. муркота́ти.  Словник української мови в 11 томах
  6. муркотіти — Муркота́ти, -кочу́, -чеш и муркотіти, -кочу, -тиш гл. Мурлыкать. Бач, як кіт муркотить. --------------- Муркотіти см. муркотати.  Словник української мови Грінченка