міністр —
-а, ч. Вища урядова особа, яка очолює міністерство; член уряду, який керує міністерством. Міністр без портфеля — у деяких країнах – член уряду, який не очолює відомства, а виконує особливі доручення.
Великий тлумачний словник сучасної мови
міністр —
МІНІ́СТР, а, ч. Вища урядова особа, яка очолює міністерство; член уряду, який керує міністерством. Іван займався всіма ділами, був коло царя як міністр (А.
Словник української мови у 20 томах
міністр —
міні́стр (франц. ministre, від лат. minister – слуга) службова особа, що є членом уряду і, як правило, очолює міністерство.
Словник іншомовних слів Мельничука
міністр —
Керівник певного підрозділу державної адміністрації та член уряду; м. без портфеля — член уряду, котрий не керує жодним з підрозділів; державний м., у Вел. Британії член уряду, який є заступником державного секретаря, у Франції — віце-прем'єр.
Універсальний словник-енциклопедія
міністр —
МІНІ́СТР, а, ч. Вища урядова особа, яка очолює міністерство; член уряду, який керує міністерством. Іван займався всіма ділами, був коло царя як міністр (Калин, Закарп.
Словник української мови в 11 томах