міністр

МІНІ́СТР, а, ч.

Вища урядова особа, яка очолює міністерство; член уряду, який керує міністерством.

Іван займався всіма ділами, був коло царя як міністр (А. Калин);

Міністр доповідав про тисячі нових чудесних шкіл, збудованих на безмежних просторах Батьківщини (О. Донченко);

Міністр охорони здоров'я;

Міністр закордонних справ;

Міністр юстиції.

Кабіне́т Міні́стрів Украї́ни див. кабіне́т;

Міністе́рський портфе́ль; Портфе́ль міні́стра див. портфе́ль;

(1) Міні́стр без портфе́ля – член уряду, який не очолює відомства, а виконує особливі доручення; Ра́да міні́стрів див. ра́да;

(2) Силові́ міні́стри – керівники міністерств оборони, внутрішніх справ тощо.

◇ Кум королю́ і сват міні́стру див. кум¹.

Значення в інших словниках

1. міністр — міні́стр іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. міністр — -а, ч. Вища урядова особа, яка очолює міністерство; член уряду, який керує міністерством. Міністр без портфеля — у деяких країнах – член уряду, який не очолює відомства, а виконує особливі доручення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. міністр — міні́стр (франц. ministre, від лат. minister – слуга) службова особа, що є членом уряду і, як правило, очолює міністерство.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. міністр — Керівник певного підрозділу державної адміністрації та член уряду; м. без портфеля — член уряду, котрий не керує жодним з підрозділів; державний м., у Вел. Британії член уряду, який є заступником державного секретаря, у Франції — віце-прем'єр.  Універсальний словник-енциклопедія
5. міністр — МІНІ́СТР, а, ч. Вища урядова особа, яка очолює міністерство; член уряду, який керує міністерством. Іван займався всіма ділами, був коло царя як міністр (Калин, Закарп.  Словник української мови в 11 томах