міністр
МІНІ́СТР, а, ч.
Вища урядова особа, яка очолює міністерство; член уряду, який керує міністерством.
Іван займався всіма ділами, був коло царя як міністр (А. Калин);
Міністр доповідав про тисячі нових чудесних шкіл, збудованих на безмежних просторах Батьківщини (О. Донченко);
Міністр охорони здоров'я;
Міністр закордонних справ;
Міністр юстиції.
Кабіне́т Міні́стрів Украї́ни див. кабіне́т;
Міністе́рський портфе́ль; Портфе́ль міні́стра див. портфе́ль;
(1) Міні́стр без портфе́ля – член уряду, який не очолює відомства, а виконує особливі доручення; Ра́да міні́стрів див. ра́да;
(2) Силові́ міні́стри – керівники міністерств оборони, внутрішніх справ тощо.
◇ Кум королю́ і сват міні́стру див. кум¹.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- міністр — міні́стр іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- міністр — -а, ч. Вища урядова особа, яка очолює міністерство; член уряду, який керує міністерством. Міністр без портфеля — у деяких країнах – член уряду, який не очолює відомства, а виконує особливі доручення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- міністр — міні́стр (франц. ministre, від лат. minister – слуга) службова особа, що є членом уряду і, як правило, очолює міністерство. Словник іншомовних слів Мельничука
- міністр — Керівник певного підрозділу державної адміністрації та член уряду; м. без портфеля — член уряду, котрий не керує жодним з підрозділів; державний м., у Вел. Британії член уряду, який є заступником державного секретаря, у Франції — віце-прем'єр. Універсальний словник-енциклопедія
- міністр — МІНІ́СТР, а, ч. Вища урядова особа, яка очолює міністерство; член уряду, який керує міністерством. Іван займався всіма ділами, був коло царя як міністр (Калин, Закарп. Словник української мови в 11 томах