міністерський
МІНІСТЕ́РСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до міні́стр і міністе́рство.
– Коли міністерську теку бере до рук чесна людина, то всім легше живеться (Г. Хоткевич);
Переслідуваний нуждою, Мічурін, нарешті, не витримав і через два з половиною роки почав сам оббивати пороги міністерських канцелярій, наражаючись на глузування чиновників через свій непоказний вигляд (О. Довженко).
2. розм. Такий, як у міністра; гідний міністра.
Голос у цього товариша й справді-таки міністерський (І. Рябокляч).
Словник української мови (СУМ-20)