Орфографічний словник української мови

мірило

міри́ло

іменник середнього роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. мірило — Критерій, міра, еталон, о. пробний камінь, р. мірка; (на мапі) маштаб.  Словник синонімів Караванського
  2. мірило — -а, с., книжн. 1》 Те, чим міряють, вимірюють що-небудь. Мірило часу. 2》 перен. Те, що є основою для оцінки, вимірювання або порівняння чого-небудь; критерій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мірило — МІРИ́ЛО, а, с., книжн. 1. Те, чим міряють, вимірюють що-небудь. Мірило часу. 2. перен. Те, що є основою для оцінки, вимірювання або порівняння чого-небудь; критерій. Література .. се найвищий вицвіт людської цивілізації, найкраще її мірило (І. Франко); Праця є мірилом людської гідності (М. Бажан).  Словник української мови у 20 томах
  4. мірило — КРИТЕ́РІЙ (підстава для оцінки, визначення або класифікації чогось), МІРИ́ЛО, ЕТАЛО́Н книжн. (зразок для порівнювання чогось). Ні фантастичність...  Словник синонімів української мови
  5. мірило — Міри́ло, -ла, -лу; -ри́ла, -ри́л  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. мірило — МІРИ́ЛО, а, с., книжн. 1. Те, чим міряють, вимірюють що-небудь. Мірило часу. 2. перен. Те, що є основою для оцінки, вимірювання або порівняння чого-небудь; критерій.  Словник української мови в 11 томах