Значення в інших словниках
-
міцний —
(якого важко зламати) тривкий, розм. кріпкий, незламний, (міцно зроблений) фундаментальний, (про сон) глибокий, безпробудний (про пересиченість інших речовин в чомусь) сильний, насичений.
Словник синонімів Полюги
-
міцний —
Кріпкий; (союз) нерозривний; (фізично) витривалий, дужий, сильний; (будовою) кремезний; (духово) стійкий, непохитний, несхитний, незламний; (голос) лункий; (- слово) твердий, надійний; (сон) глибокий, непробудний, твердий...
Словник синонімів Караванського
-
міцний —
див. сильний
Словник синонімів Вусика
-
міцний —
[м'іцний] м. (на) -цному /-ц'н'ім, мн. -ц'н'і
Орфоепічний словник української мови
-
міцний —
-а, -е. 1》 Який важко піддається руйнуванню, псуванню (важко ламається, б'ється, рветься і т. ін.). || Якого не можна порушити, зруйнувати; який довго існує, триває, тримається. 2》 Фізично витривалий, сильний, дужий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
міцний —
МІЦНИ́Й, а́, е́. 1. Який важко піддається руйнуванню, псуванню (важко ламається, б'ється, рветься і т. ін.). Стіни [башти] неначе будовані з криці .. Щільні віконниці, склеп кам'яний, Засов висить над дверима міцний (П.
Словник української мови у 20 томах
-
міцний —
ма́ти міцни́й (тверди́й, до́брий і т. ін.) ґрунт під нога́ми. Почувати себе твердо, впевнено, незалежно і т. ін. Може, на той рік пощастить мені зібрати більше матеріалу і тоді матиму міцніший ґрунт під ногами (М.
Фразеологічний словник української мови
-
міцний —
МІЦНИ́Й (який важко піддається руйнуванню, важко ламається, б'ється, рветься, а також перен.), ТРИВКИ́Й, МІЦНЮ́ЩИЙ підсил. розм., КРІ́ПКИ́Й розм., СИ́ЛЬНИЙ діал., ТРИВА́ЛИЙ розм.
Словник синонімів української мови
-
міцний —
Міцни́й, -на́, -не́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
міцний —
МІЦНИ́Й, а́, е́. 1. Який важко піддається руйнуванню, псуванню (важко ламається, б’ється, рветься і т. ін.). Стіни [башти] неначе будовані з криці.. Щільні віконниці, склеп кам’яний, Засов висить над дверима міцний (Граб.
Словник української мови в 11 томах
-
міцний —
Міцни́й, -а́, -е́ 1) Мощный, сильный, крѣпкій. Скарай мене, міцний Боже, коли тя забуду. Чуб. V. 57. Під сивим волоссєм притаїлась здорова, міцна, запекла і правдива душа. Левиц. І. Осавула спав міцним сном. Левиц. І. Міцного напитку не питиме. Єв. Л. І.
Словник української мови Грінченка