набожник —
-а, ч., етн., діал. Вишитий або тканий рушник, яким прикрашають ікони.
Великий тлумачний словник сучасної мови
набожник —
НАБО́ЖНИК, а, ч. Рушник, який вішають на ікони для прикраси.
Словник української мови у 20 томах
набожник —
Набо́жник, -ка м. Полотенце (вышитое или тканое съ узорами), надѣваемое, для украшенія, на иконы. Черниг. г.
Словник української мови Грінченка