набожник

Набо́жник, -ка

м. Полотенце (вышитое или тканое съ узорами), надѣваемое, для украшенія, на иконы. Черниг. г.

Значення в інших словниках

1. набожник — набо́жник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. набожник — див. рушник  Словник синонімів Вусика
3. набожник — -а, ч., етн., діал. Вишитий або тканий рушник, яким прикрашають ікони.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. набожник — НАБО́ЖНИК, а, ч. Рушник, який вішають на ікони для прикраси.  Словник української мови у 20 томах