набожник
Набо́жник, -ка
м. Полотенце (вышитое или тканое съ узорами), надѣваемое, для украшенія, на иконы. Черниг. г.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набожник — набо́жник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- набожник — див. рушник Словник синонімів Вусика
- набожник — -а, ч., етн., діал. Вишитий або тканий рушник, яким прикрашають ікони. Великий тлумачний словник сучасної мови
- набожник — НАБО́ЖНИК, а, ч. Рушник, який вішають на ікони для прикраси. Словник української мови у 20 томах