1. Словник української мови Грінченка

набожник

Набо́жник, -ка

м. Полотенце (вышитое или тканое съ узорами), надѣваемое, для украшенія, на иконы. Черниг. г.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набожник — набо́жник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. набожник — див. рушник Словник синонімів Вусика
  3. набожник — -а, ч., етн., діал. Вишитий або тканий рушник, яким прикрашають ікони. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. набожник — НАБО́ЖНИК, а, ч. Рушник, який вішають на ікони для прикраси. Словник української мови у 20 томах