набожник
набо́жник
-а, ч., етн., діал.
Вишитий або тканий рушник, яким прикрашають ікони.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набожник — набо́жник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- набожник — див. рушник Словник синонімів Вусика
- набожник — НАБО́ЖНИК, а, ч. Рушник, який вішають на ікони для прикраси. Словник української мови у 20 томах
- набожник — Набо́жник, -ка м. Полотенце (вышитое или тканое съ узорами), надѣваемое, для украшенія, на иконы. Черниг. г. Словник української мови Грінченка