набридати —
-аю, -аєш, недок., набриднути, -ну, -неш; мин. ч. набрид, -ла, -ло; док. Ставати неприємним, нудним через одноманітність, часту повторюваність; надокучати. || безос.
Великий тлумачний словник сучасної мови
набридати —
НАБРИДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАБРИ́ДНУТИ, ну, неш; мин. ч. набри́д, ла, ло; док. Ставати неприємним, нудним через одноманітність, часту повторюваність, постійну присутність або багаторазові звертання до кого-небудь; надокучати...
Словник української мови у 20 томах
набридати —
син. діставати, висіти на вухах, кумарити. повідомляючи велику кількість інформації: грузити, закумарювати; людина, яка набридає іншим: довбанат, достоєвський.
Словник жарґонної лексики української мови
набридати —
НАБРИДА́ТИ чим і без додатка (повторюванням, одноманітністю дій або слів, постійною присутністю, надмірною увагою і т. ін. неприємно вражати), ДОКУЧА́ТИ, НАДОКУЧА́ТИ, НАДОЇДА́ТИ розм., НАПРИКРЯ́ТИСЯ діал.; ПРИСТАВА́ТИ розм., В'Я́ЗНУТИ розм., ЛІ́ЗТИ розм.
Словник синонімів української мови
набридати —
НАБРИДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАБРИ́ДНУТИ, ну, неш; мин. ч. набри́д, ла, ло; док. Ставати неприємним, нудним через одноманітність, часту повторюваність; надокучати. Нам набридає стояти на місці (Ю. Янов.
Словник української мови в 11 томах
набридати —
Набрида́ти, -да́ю, -єш сов. в. набриднути, -дну, -неш, гл. Надоѣдать, надоѣсть, наскучать, наскучить. Не бреши, спасибі тобі — і своя брехня набридла. Ном. № 6873.
Словник української мови Грінченка