набріх —
НА́БРІХ, у, ч., діал. Те, що наговорено, набріхано на когось; неправда. Зіжмакавши картуза, який прикривав коліна, Куреня розхитувався на тлі вікна .. – Який набріх... Який набріх... На мою сиву голову... (В. Дрозд).
Словник української мови у 20 томах