1. Орфографічний словник української мови

набріх

на́бріх

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набріх — НА́БРІХ, у, ч., діал. Те, що наговорено, набріхано на когось; неправда. Зіжмакавши картуза, який прикривав коліна, Куреня розхитувався на тлі вікна .. – Який набріх... Який набріх... На мою сиву голову... (В. Дрозд). Словник української мови у 20 томах