надвірок —
НАДВІ́РОК, рка, ч., розм. Те саме, що надві́р'я. Старалася [Домніка] все по надвірку вештатися, аби не задержуватис в кухні межи челяддю (О. Кобилянська); Тяжкі ті, невідступні мисли [мислі] Його [пана] пекли, і гнали, й тисли, І він, затисши кулаки, Біг мов безумний по надвірку (І. Франко).
Словник української мови у 20 томах