Орфографічний словник української мови

надушити

надуши́ти 1

дієслово доконаного виду

натиснути; знищити велику кількість

надуши́ти 2

дієслово доконаного виду

обприскати

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. надушити — I див. надушувати. II -душу, -душиш, док., перех. Обприскати, змочити, натерти кого-, що-небудь парфумами або чим-небудь пахучим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. надушити — НАДУШИ́ТИ¹ див. наду́шувати. НАДУШИ́ТИ², ду́шу, ду́шиш, док., кого. Обприскати, змочити, натерти кого-, що-небудь духами або чим-небудь пахучим. [Конон:] Який від вас гарний пах іде? [Женя:] Хочеш, я й тебе надушу? (М.  Словник української мови у 20 томах
  3. надушити — ДАВИ́ТИ на кого-що, кого, що (з силою налягати на когось-щось; налягати своєю вагою), НАДА́ВЛЮВАТИ на кого-що, ТИ́СНУТИ, НАТИСКА́ТИ (НАТИ́СКУВАТИ), НАДУ́ШУВАТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ кого, що, ПРИДУ́ШУВАТИ кого, що, ПРИГНІ́ЧУВАТИ (ПРИГНІТА́ТИ рідше) кого...  Словник синонімів української мови
  4. надушити — НАДУШИ́ТИ¹ див. наду́шувати. НАДУШИ́ТИ², ду́шу, ду́шиш, док., перех. Обприскати, змочити, натерти кого-, що-небудь духами або чим-небудь пахучим. [Конон:] Який від вас гарний пах іде? [Жєня:] Хочеш, я й тебе надушу? (Кроп.  Словник української мови в 11 томах
  5. надушити — Надушити см. надушувати.  Словник української мови Грінченка