надушити

НАДУШИ́ТИ¹ див. наду́шувати.

НАДУШИ́ТИ², ду́шу, ду́шиш, док., кого.

Обприскати, змочити, натерти кого-, що-небудь духами або чим-небудь пахучим.

[Конон:] Який від вас гарний пах іде? [Женя:] Хочеш, я й тебе надушу? (М. Кропивницький);

Інтересно: чи дорогі ж таки духи, чи так собі? Завтра навмисне зайду. Не я буду, коли не змушу її надушити мене (І. Рябокляч).

Значення в інших словниках

1. надушити — надуши́ти 1 дієслово доконаного виду натиснути; знищити велику кількість надуши́ти 2 дієслово доконаного виду обприскати  Орфографічний словник української мови
2. надушити — I див. надушувати. II -душу, -душиш, док., перех. Обприскати, змочити, натерти кого-, що-небудь парфумами або чим-небудь пахучим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надушити — ДАВИ́ТИ на кого-що, кого, що (з силою налягати на когось-щось; налягати своєю вагою), НАДА́ВЛЮВАТИ на кого-що, ТИ́СНУТИ, НАТИСКА́ТИ (НАТИ́СКУВАТИ), НАДУ́ШУВАТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ кого, що, ПРИДУ́ШУВАТИ кого, що, ПРИГНІ́ЧУВАТИ (ПРИГНІТА́ТИ рідше) кого...  Словник синонімів української мови
4. надушити — НАДУШИ́ТИ¹ див. наду́шувати. НАДУШИ́ТИ², ду́шу, ду́шиш, док., перех. Обприскати, змочити, натерти кого-, що-небудь духами або чим-небудь пахучим. [Конон:] Який від вас гарний пах іде? [Жєня:] Хочеш, я й тебе надушу? (Кроп.  Словник української мови в 11 томах
5. надушити — Надушити см. надушувати.  Словник української мови Грінченка