надушений

НАДУ́ШЕНИЙ¹, а, е.

Дієпр. пас. до надуши́ти¹.

Холоне тіло, терпнуть надушені об метал кістки (М. Сиротюк).

НАДУ́ШЕНИЙ², а, е.

Дієпр. пас. до надуши́ти².

Який причепурений Олексій Петрович і який надушений жасміном (Марко Вовчок);

Далеко за південь. Саме та пора, коли сонце вже не пече, а розливає приємне, надушене соковитими пахощами літепло (В. Козаченко);

// у знач. прикм.

Попенко – у червонуватому сертуці, у рябій жилетці, у полосатих штанях, пригладжений, як киця, припомажений, надушений. І Петро – геть підріс (Панас Мирний);

Ніхто не впізнавав його – не було вже дисциплінованого, прилизаного й надушеного чиновника (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. надушений — наду́шений 1 дієприкметник стиснений наду́шений 2 дієприкметник обприсканий  Орфографічний словник української мови
2. надушений — див. пахучий  Словник синонімів Вусика
3. надушений — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до надушити I. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до надушити II. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. надушений — НАДУ́ШЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надуши́ти¹. НАДУ́ШЕНИЙ², а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до надуши́ти². Далеко за південь. Саме та пора, коли сонце вже не пече, а розливає приємне, надушене соковитими пахощами літепло (Коз., Зол.  Словник української мови в 11 томах