надушений
НАДУ́ШЕНИЙ¹, а, е.
Дієпр. пас. до надуши́ти¹.
Холоне тіло, терпнуть надушені об метал кістки (М. Сиротюк).
НАДУ́ШЕНИЙ², а, е.
Дієпр. пас. до надуши́ти².
Який причепурений Олексій Петрович і який надушений жасміном (Марко Вовчок);
Далеко за південь. Саме та пора, коли сонце вже не пече, а розливає приємне, надушене соковитими пахощами літепло (В. Козаченко);
// у знач. прикм.
Попенко – у червонуватому сертуці, у рябій жилетці, у полосатих штанях, пригладжений, як киця, припомажений, надушений. І Петро – геть підріс (Панас Мирний);
Ніхто не впізнавав його – не було вже дисциплінованого, прилизаного й надушеного чиновника (С. Васильченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- надушений — наду́шений 1 дієприкметник стиснений наду́шений 2 дієприкметник обприсканий Орфографічний словник української мови
- надушений — див. пахучий Словник синонімів Вусика
- надушений — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до надушити I. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до надушити II. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надушений — НАДУ́ШЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надуши́ти¹. НАДУ́ШЕНИЙ², а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до надуши́ти². Далеко за південь. Саме та пора, коли сонце вже не пече, а розливає приємне, надушене соковитими пахощами літепло (Коз., Зол. Словник української мови в 11 томах