надушений

НАДУ́ШЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надуши́ти¹.

НАДУ́ШЕНИЙ², а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до надуши́ти².

Далеко за південь. Саме та пора, коли сонце вже не пече, а розливає приємне, надушене соковитими пахощами літепло (Коз., Зол. грамота, 1939, 56);

// У знач. прикм.

Ніхто не впізнавав його — не було вже дисциплінованого, прилизаного й надушеного чиновника (Вас., І, 1959, 317).

Значення в інших словниках

1. надушений — наду́шений 1 дієприкметник стиснений наду́шений 2 дієприкметник обприсканий  Орфографічний словник української мови
2. надушений — див. пахучий  Словник синонімів Вусика
3. надушений — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до надушити I. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до надушити II. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. надушений — НАДУ́ШЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до надуши́ти¹. Холоне тіло, терпнуть надушені об метал кістки (М. Сиротюк). НАДУ́ШЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. до надуши́ти². Який причепурений Олексій Петрович і який надушений жасміном (Марко Вовчок); Далеко за південь.  Словник української мови у 20 томах