надутість
НАДУ́ТІСТЬ, тості, ж. Абстр. ім. до наду́тий 3 — 5.
Бундючна, з неприродною надутістю, засіли на своїх місцях по боках судді (Ірчан, II, 1958, 96);
— Тепер я трохи починаю розуміти, що таке прусський стиль. Сумішка хвальковитості, самовдоволення і надутості — ось що воно таке (Собко, Запорука.., 1952, 73).
Словник української мови (СУМ-11)