назублювати —
-юю, -юєш, недок., назубити, -зублю, -зубиш; мн. назублять; док., перех. Робити зубці, зазублини на чому-небудь; покривати насічкою, зарубками щось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
назублювати —
НАЗУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАЗУБИ́ТИ, зублю́, зу́биш; мн. назу́блять; док., що. Робити зубці, зазублини на чому-небудь; покривати насічкою, зарубками щось. Зварювали і натягали [Лаврін із сином] на обіддя коліс шини, назублювали серпи, ремонтували всяку всячину (А. Іщук).
Словник української мови у 20 томах
назублювати —
НАЗУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАЗУБИ́ТИ, зублю́, зу́биш; мн. назу́блять; док., перех. Робити зубці, зазублини на чому-небудь; покривати насічкою, зарубками щось. Зварювали і натягали [Лаврін із сином] на обіддя коліс шини, назублювали серпи, ремонтували всяку всячину (Іщук, Вербівчани, 1961, 5).
Словник української мови в 11 томах
назублювати —
Назублювати, -блюю, -єш сов. в. назубити, -блю́, -биш, гл. О пилѣ, серпѣ: натачивать, наточить, нарѣзывая зубья. Вас. 164. Назублювати пилку.
Словник української мови Грінченка