належатися

нале́жатися 1

дієслово доконаного виду

досхочу полежати

розм.

нале́жатися 2

дієслово доконаного виду

належати; бути чиєюсь власністю

діал.

Значення в інших словниках

1. належатися — Нале́жатися. 1. Належати, належатися, припадати комусь, на чиюсь частку. У сьвітлий вівторок в Лапшині коло Бережан прийшов до Івана Бриндака єго вітчим Юрмигей і став упоминати ся о кусник поля, котрий ему не належав ся (Б., 1895, 20, 4); / стосуватися.  Українська літературна мова на Буковині
2. належатися — I -жуся, -жишся, док., розм. Багато, досхочу полежати. II -жуся, -жишся, док., діал. Належати (див. належати I 1), 2), 4-6)).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. належатися — НАЛЕ́ЖАТИСЯ¹, жуся, жишся, док., розм. Багато, досхочу полежати. Уже ти в садочку та й належався (П. Чубинський); От уже наїлися [опришки], напилися, належалися (Г. Хоткевич); – А може, й справді тобі полежать треба? – Належуся... Ну, як твоя наука?...  Словник української мови у 20 томах
4. належатися — НАЛЕ́ЖАТИСЯ¹, жуся, жишся, док., розм. Багато, досхочу полежати. Уже ти в садочку та й належався (Чуб., V, 1874, 802); — Будете старі, тогді ще належитеся (Кв.-Осн., II, 1956, 425). НАЛЕ́ЖАТИСЯ², жуся, жишся, док., діал. Належати ( див.  Словник української мови в 11 томах
5. належатися — Належатися, -жуся, -жишся гл. 1) Належаться. Уже ти в садочку та й належався. Чуб. V. 802. 2) = належати 2 — 4. се мені́ нале́житься. Это мнѣ принадлежите, это мнѣ слѣдуетъ.  Словник української мови Грінченка