Значення в інших словниках
-
налобник —
-а, ч. 1》 Металеве покриття, яке захищало лоб воїна від ушкодження; начільник. 2》 Ремінь кінської вуздечки, що проходить поперек лоба коня.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
налобник —
НАЛО́БНИК, а, ч. 1. Металеве покриття, яке захищало лоб воїна від ушкодження; начільник. – Ні, брат! У мене хоч і мідний налобник, але лоб не мідний (В. Кучер). 2. Ремінь кінської вуздечки, що проходить поперек лоба коня.
Словник української мови у 20 томах
-
налобник —
НАЛО́БНИК (металеве покриття, яке захищало в старовину лоб воїна від ушкодження), НАЧІ́ЛЬНИК. — У мене хоч і мідний налобник, але лоб не мідний (В. Кучер); На йому.. якийсь важкий панцер, залізний начільник, що спустився з чола й затуляє йому очі (І. Нечуй-Левицький).
Словник синонімів української мови
-
налобник —
НАЛО́БНИК, а, ч. 1. Металеве покриття, яке захищало лоб воїна від ушкодження; начільник. Мідний налобник. 2. Ремінь кінської вуздечки, що проходить поперек лоба коня. Фігурний налобник для коня.
Словник української мови в 11 томах