намісницький — Орфографічний словник української мови

намісницький — -а, -е. Прикм. до намісник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
намісницький — НАМІ́СНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до намі́сник 1. Федір Стрипський, ще їдучи з Ужгорода, встиг скласти в голові план “реформ”, як він сам назвав заходи, пов'язані з намісницьким його чином (С. Скляренко); Під ранок гучна асамблея у пишному намісницькому палаці міста .. дійшла свого апогею (Д. Білий). Словник української мови у 20 томах
намісницький — Намі́сницький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
намісницький — НАМІ́СНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до намі́сник 1. Словник української мови в 11 томах