намісницький

НАМІ́СНИЦЬКИЙ, а, е.

Прикм. до намі́сник 1.

Федір Стрипський, ще їдучи з Ужгорода, встиг скласти в голові план “реформ”, як він сам назвав заходи, пов'язані з намісницьким його чином (С. Скляренко);

Під ранок гучна асамблея у пишному намісницькому палаці міста .. дійшла свого апогею (Д. Білий).

Значення в інших словниках

1. намісницький — намі́сницький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. намісницький — -а, -е. Прикм. до намісник 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. намісницький — Намі́сницький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. намісницький — НАМІ́СНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до намі́сник 1.  Словник української мови в 11 томах