намісницький
НАМІ́СНИЦЬКИЙ, а, е.
Прикм. до намі́сник 1.
Федір Стрипський, ще їдучи з Ужгорода, встиг скласти в голові план “реформ”, як він сам назвав заходи, пов'язані з намісницьким його чином (С. Скляренко);
Під ранок гучна асамблея у пишному намісницькому палаці міста .. дійшла свого апогею (Д. Білий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- намісницький — намі́сницький прикметник Орфографічний словник української мови
- намісницький — -а, -е. Прикм. до намісник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- намісницький — Намі́сницький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- намісницький — НАМІ́СНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до намі́сник 1. Словник української мови в 11 томах