намісниця
НАМІ́СНИЦЯ, і, ж.
Жін. до намі́сник 1.
1 грудня 1640 року 40 заколотників захопили королівський палац у Лісабоні, змусили намісницю Португалії Маргариту зректися посади (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- намісниця — намі́сниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- намісниця — Те саме, що ігуменя Словник церковно-обрядової термінології
- намісниця — -і. Жін. до намісник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- намісниця — Намі́сниця, -ці; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- намісниця — НАМІ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до намі́сник 1. Словник української мови в 11 томах