намісниця
намі́сниця
іменник жіночого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- намісниця — Те саме, що ігуменя Словник церковно-обрядової термінології
- намісниця — -і. Жін. до намісник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- намісниця — НАМІ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до намі́сник 1. 1 грудня 1640 року 40 заколотників захопили королівський палац у Лісабоні, змусили намісницю Португалії Маргариту зректися посади (із журн.). Словник української мови у 20 томах
- намісниця — Намі́сниця, -ці; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- намісниця — НАМІ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до намі́сник 1. Словник української мови в 11 томах