1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

намісниця

Намі́сниця, -ці; -ниці, -ниць

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. намісниця — намі́сниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. намісниця — Те саме, що ігуменя Словник церковно-обрядової термінології
  3. намісниця — -і. Жін. до намісник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. намісниця — НАМІ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до намі́сник 1. 1 грудня 1640 року 40 заколотників захопили королівський палац у Лісабоні, змусили намісницю Португалії Маргариту зректися посади (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  5. намісниця — НАМІ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до намі́сник 1. Словник української мови в 11 томах