намісниця

НАМІ́СНИЦЯ, і, ж.

Жін. до намі́сник 1.

1 грудня 1640 року 40 заколотників захопили королівський палац у Лісабоні, змусили намісницю Португалії Маргариту зректися посади (із журн.).

Значення в інших словниках

1. намісниця — намі́сниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. намісниця — Те саме, що ігуменя  Словник церковно-обрядової термінології
3. намісниця — -і. Жін. до намісник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. намісниця — Намі́сниця, -ці; -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. намісниця — НАМІ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до намі́сник 1.  Словник української мови в 11 томах