напастувати —
Нападати [V,VIII]
Словник з творів Івана Франка
напастувати —
Напастува́ти. Нападати, чіплятися, присікуватися. Час би нашим людям призадуматися над тіш, що з таких напасший на своїх може вийти для народної справи.
Українська літературна мова на Буковині
напастувати —
-ую, -уєш, недок., перех., діал. Зачіпати, нападати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
напастувати —
НАПАСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, діал. Зачіпати, ображати кого-небудь, нападати на когось. Микитка навмисне дражнив бабу, аби його побили. Баба аж посиніла зо злості: – Та це чортеня напастує мене в моїй питомій хаті. Іване! А ти мовчиш? (Л.
Словник української мови у 20 томах
напастувати —
НАПАСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал. Зачіпати, нападати. — Що за нелюд сміє Напастувати жінку беззахисну..? (Фр., X, 1954, 406); — А люди так мене вже напастують, що вчора ледве мене не побили (Круш., Буденний хліб.., 1960, 266).
Словник української мови в 11 томах
напастувати —
Напастува́ти, -ту́ю, -єш гл. Нападать, задѣвать, зацѣплять. Не напастуй, не напастуй, суча дочко. Канев. у.
Словник української мови Грінченка