Значення в інших словниках
-
нарукавник —
І нарукавниця Елемент богослужбового одягу священнослужителя, що являє собою манжет для стягування рукавів підризника чи стихаря; заст. поруч
Словник церковно-обрядової термінології
-
нарукавник —
-а, ч. 1》 Чохол, якого надягають поверх рукава, для захисту від чого-небудь. 2》 заст. Манжети, прикріплені до сорочки, блузи і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
нарукавник —
НАРУКА́ВНИК, а, ч. 1. Чохол, який надягають поверх рукава, для захисту від чого-небудь. Стоїть угорі, над усіма, дівчина-барабанщиця в захисних окулярах, в нарукавниках до ліктів (О.
Словник української мови у 20 томах
-
нарукавник —
МАНЖЕ́ТА (в рукаві сорочки, блузки тощо), МАНЖЕ́Т, ЧО́ХЛА, ЗАРУКА́ВОК заст., НАРУКА́ВНИК заст. Загнибіда нарядився у сукняний убір, надів сорочку з манжетами (Панас Мирний); Хороша була та Катря.. Плахта на їй шовкова..
Словник синонімів української мови
-
нарукавник —
НАРУКА́ВНИК, а, ч. 1. Чохол, який надягають поверх рукава, для захисту від чого-небудь. Стоїть угорі, над усіма, дівчина-барабанщиця в захисних окулярах, в нарукавниках до ліктів (Гончар, Новели, 1954, 140). 2. заст.
Словник української мови в 11 томах