наручний — Орфографічний словник української мови

наручний — -а, -е. Який надівається на руку, признач. для носіння на руці. Великий тлумачний словник сучасної мови
наручний — НАРУ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який надівається на руку, признач. для носіння на руці. Лажечников помітно поспішав, він навіть глянув один раз на свій прикритий металічними ґратками наручний годинник (Л. Словник української мови у 20 томах
наручний — НАРУ́ЧНИЙ, а, е. Який надівається на руку, признач. для носіння на руці. Наручний годинник став відомим наприкінці XIX сторіччя (Наука.., 12, 1960, 17). Словник української мови в 11 томах