наручний

нару́чний

-а, -е.

Який надівається на руку, признач. для носіння на руці.

Значення в інших словниках

1. наручний — нару́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. наручний — НАРУ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який надівається на руку, признач. для носіння на руці. Лажечников помітно поспішав, він навіть глянув один раз на свій прикритий металічними ґратками наручний годинник (Л.  Словник української мови у 20 томах
3. наручний — НАРУ́ЧНИЙ, а, е. Який надівається на руку, признач. для носіння на руці. Наручний годинник став відомим наприкінці XIX сторіччя (Наука.., 12, 1960, 17).  Словник української мови в 11 томах