наручний
нару́чний
-а, -е.
Який надівається на руку, признач. для носіння на руці.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наручний — нару́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- наручний — НАРУ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який надівається на руку, признач. для носіння на руці. Лажечников помітно поспішав, він навіть глянув один раз на свій прикритий металічними ґратками наручний годинник (Л. Словник української мови у 20 томах
- наручний — НАРУ́ЧНИЙ, а, е. Який надівається на руку, признач. для носіння на руці. Наручний годинник став відомим наприкінці XIX сторіччя (Наука.., 12, 1960, 17). Словник української мови в 11 томах